В творчій кімнаті застосовуються терапевтичні методи, що допомагають дитині розширити власну заняттєву участь та розвинути творчі здібності.

Арт-терапія – це лікування за допомогою залучення дитини до мистецтва. Особливу увагу приділяють відтворенню фантазії дитини. При цьому дотримують основних правил арт-терапії: дитина має право вибирати вид та зміст своєї творчої діяльності, працювати у своєму особистому темпі, враховують індивідуальні особливості дитини, підбирають певні види діяльності, які окрема дитина спроможна виконати і отримати результат, регламентують роботу дитини, що дає змогу підвищити зосередження уваги. Такі правила дають змогу стимулювати пізнавальну активність дитини, організувати поведінку, підвищити самооцінку.

Глинотерапія передбачає корекцію рухової сфери, пізнавальних й творчих можливостей дитини.

Виготовлення різних виробів з глини сприяє розвитку інтелекту, мотивації активної участі в соціокультурному просторі, підвищенню самооцінки, оволодінню навичками професійної майстерності.

Глинотерапія надає великі можливості для вирішення конкретних корекційних завдань, до числа яких входять: сенсорна стимуляція, розвиток дрібної та грубої моторики, формування зорово-просторових уявлень, набуття навичок виконання послідовних дій та їх контролю. 

Розширює досвід практичної діяльності дитини також робота із деревом, яка дає основу для розвитку розумових операцій (аналіз, порівняння матеріалів за їх походженням, властивостями, можливостями обробки). Робота з деревом формує уявлення про предметно-перетворювальну діяльність людини, про світ професій, шляхи отримання, формує здатність до усвідомленого дотримання безпечних прийомів роботи з інструментами і матеріалами;

Робота з деревом забезпечує пізнавальний розвиток (формування уявлень про послідовність та поетапне виготовлення виробу з опорою на зразок та предметно-інструкційну карту; розв’язування в процесі трудової діяльності мислительських задач; формування умінь виконувати завдання на основі словесної інструкції, дотримання етапів діяльності); мовленнєвий розвиток (формування умінь давати вербальний звіт про власну діяльність); сенсомоторний розвиток (формування умінь визначати форму, розмір, колір, розташування деталей предметів та їх властивостей, предметів на основі зорової, тактильної, слухової чутливості; розвиток дрібної моторики; навичок вправно володіти інструментами під час виконання практичних завдань); особистісний розвиток (формування позитивного ставлення до праці, готовності доводити виконання трудового завдання до завершення; усвідомленої навчально-практичної діяльності, цілеспрямованості, організованості, охайності та інших важливих для праці якостей особистості).

Основним завданням терапії в кабінеті домоведення є практична підготовка дітей з інвалідністю до максимально самостійного життя і праці, формування у них знань, умінь та навичок самообслуговування та сприяння соціальній адаптації. 

 Фахівець проводить корекційно-відновлювальні та розвивальні заняття з метою:

• здобуття дитиною знань про продукти харчування, їх поживну та кулінарну цінність; 
• сортувати продукти харчування за основною ознакою;
• формування знань та умінь про особливості посадки, росту та догляду за рослинами (овочі, фрукти, злаки, вазонами);
• ознайомлення дітей з основами раціонального харчування, змістом  поняття «режим харчування», принципами складання меню;
• привчати турбуватися про власне здоров’я, визначати корисні та шкідливі продукти та харчові звички;
• навчати основним операціям та технікам, потрібним для приготування  їжі, способам теплової обробки продуктів (чищення овочів та фруктів, нарізка, відкривання консервів, варка, жарка,тушкування, випікання тощо);
• ознайомити з кухонною технікою та приладами, для приготування їжі (блендер, електрочайник, тостер, кухонний комбайн, газова/електроплитка тощо), навчити їх безпечному використанню, формувати розуміння важливості дотримання техніки безпеки при роботі з електроприладами та нагрівальними елементами;
• вчити користуватися кухонним посудом, зберігати продукти харчування;
• формувати санітарно-гігієнічні навички, стежити за чистотою та порядком на кухні, вчити користуватися хімічними засобами чищення;
• вчити правильно користуватися столовими приборами, сервірувати стіл, виробляти культуру поведінки за столом вдома та у місцях громадського харчування;
• розвивати  навички спілкування та спільної діяльності;
• розвивати дрібну моторику за допомогою роботи з кухонним приладдям, роботою з тістом, приготування простих страв ; розвивати координацію рук та точність рухів; 
• виховувати працелюбність, бажання допомогти товаришу, з повагою ставитися до інших.

Основним завданням терапії є практична підготовка дітей з інвалідністю до максимально самостійного життя і праці, формування у них знань, умінь та навичок самообслуговування та сприяння соціальній адаптації. 

В кабінеті житлова кімната-лабораторія проводяться заняття спрямовані на:

• Розвиток дрібної моторики пальців, кисті рук;
• Формування та розвиток пізнавальної діяльності;
• Формування та розвиток навичок соціально-моральної поведінки;
• Формування та розвиток емоційно-вольової сфери;
• Формування та розвиток навичок умивання та миття рук;
• Формування та розвиток навичок чищення зубів;
• Формування та розвиток навичок розчісування;
• Формування та розвиток навичок одягання-роздягання;
• Формування та розвиток навичок взування-роззування (зав’язування шнурків);
• Формування та розвиток навичок застібання-розстібання ґудзиків, різноманітних застібок і замочків;
• Формування та розвиток навичок застеляння ліжка;
• Формування та розвиток навичок прасування одягу;
• Формування та розвиток навичок вибору одягу і взуття по погоді;
• Формування та розвиток навичок догляду за одягом і взуттям;
• Формування та розвиток навичок правильного використання електроприборів домашнього вжитку;
• Формування та розвиток навичок безпечного використання розеток, вимикачів.

Сенсорна інтеграція – наочна модель і терапевтичний інструмент концепції ерготерапевта і кранкенгімнаста Dr. Jean Ayres (1920-1988), яка охоплює широкі знання та основні положення в сфері навчання дітей з різною нозологією і може використовуватись у різних вікових групах.

   Сенсорна інтеграція – це процес, в ході якого людина приймає, розрізняє і обробляє відчуття, що надходять через різні сенсорні системи: зорову, слухову, нюхову, тактильну, пропріоцептивну, вестибулярну. Правильна взаємодія всіх сенсорних систем дозволяє людині вибудовувати відносини з іншими людьми, піклуватися про себе і своїх близьких, користуватися різними предметами в повсякденному житті. 

   Сенсорне сприйняття (розрізнення) – це здатність дитини ясно розрізняти сенсорний стимул (відчуття) і використовувати його для формування адаптивного відповіді. 

   В кабінеті заняття проводяться у вигляді гри, під впливом зацікавленості і позитивних емоцій дитина виконує вправи для вестибулярної, пропріоцептивної, тактильної систем, які дозволяють сформувати базу для ефективної роботи всіх сенсорних систем та їх взаємодії і, як наслідок, навчання необхідним навичкам.

   Заняття за методом сенсорної інтеграції у дитини формуються правильна регуляція емоцій, соціальні навички, ігрові навички, ефективна дрібна і груба моторика. Проблеми у сфері сенсорної інтеграції можуть негативно впливати на здатність дитини правильно виконувати завдання, координувати рухові реакції, планувати послідовність завдань, розвивати соціальні навички.

   Від ефективності роботи та взаємодії між сенсорними системами дитини залежать такі види діяльності:

– Здатність до концентрації уваги на завданні;

– Навички проходження вербальним інструкціям;

– Навичка самостійного виконання серії завдань;

– Оволодіння різними предметами;

– Навичка зорово-моторної координації, зоровий праксис;

– Вміння утримувати вертикальну позу;

– Володіння навичками великої моторики для участі в грі і процесі відпочинку.