Термін запропонував у 1911 році швейцарський психіатр Ейген Блейлер (англ. Eugen Bleuler; 30 квітня 1857 р. – 30 липня 1939 р.). Теоретичним фундаментом щодо розладів аутистичного спектра вважають дві роботи:
- «Autistischen Psychopathen» im Kindesalter («Аутистична психопатія у дитинстві») 1944 р. німецького педіатра і психіатра Йоханна Фрідріха Карла Аспергера, (нім. Johann (Hans) Friedrich Karl Asperger; 18 лютого 1906 р. — 21 жовтня 1980 р.).
- Autistic Disturbances of Affective Contact («Аутистичні порушення афективного контакту») 1943 р. австрійського і американського психіатра Лео Каннера (англ. Leo Kanner 13 червня 1894 р. — 3 квітня 1981 р.).
Лео Каннер з причини Першої світової війни перервав навчання в Берлінському університеті та емігрував до США 1924 року, де і почав активну наукову роботу у напряму досліджень аутизму.
Ганс Аспергер за часів Третього рейху очолював кафедру педіатрії Віденського університету. Аспергер публікував роботи німецькою, що зменшувало їх доступність для широкого кола англомовних лікарів. Але його наукова діяльність в напрямку теми аутизму також є надзвичайно цінною.
Історія терміну «аутизм» була б неповною ще без двох вчених — психолога Анні Вайс і психіатра Георга Франкла. На жаль, про них доступно дуже мало інформації. Відомо лише, що вони:
- спостерігали дітей з аутистичними розладами на початку 1930-х років у психіатричній лікарні у Відні;
- не вживали термін «аутизм», але описали класичні симптоми цього стану.
Вайс і Франкл — сполучна ланка між роботами Аспергера і Каннера. Георг Франкл очолював психіатричну клініку, коли туди прийшов працювати молодий лікар Ганс Аспергер. Але війна змусила євреїв шукати можливість емігрувати з Німеччини. Першою до Нью-Йорку вдалося дістатися Анні. На ії прохання Лео Каннер допомагав Франклу покинути Європу. Згодом Герг Франкл працював із Каннером в Університеті Джонса Хопкінса. У 1943-му побачила світ стаття Франкла «Language and affective contact» («Мова і афективний контакт»).
Проте ще за двадцять років до Каннера і Аспергера медичний світ мав можливість відкрити аутизм. У 1925 році Груня Юхимівна Сухарева (11листопада 1891 р. — 26 квітня 1981 р.) зробила детальний опис аутистичних рис у шести хлопчиків. Доля Груні Юхимівни тісно пов’язана з Україною (народилася в Києві, випускниця Київського жіночого медичного інституту (1933–1935 рр.), завідувачка кафедри психіатрії в Харкові).
Ії робота про аутизм була перекладена німецькою 1926-го, (прізвище авторки помилково змінене на «Ssucharewa»), а англійською — лише 1996-го.
Щоб своєчасно діагностувати аутизм, необхідно:
- уважно стежити за поведінкою дитини;
- фіксувати нетипові для дітей одного віку форми поведінки;
- звернути увагу на порушення мовлення;
- пильнувати щодо відсутності емоційного контакту та цікавості до іграшок, бажання усамітнитися, стереотипності дій та страху змін.
За рекомендаціями ВООЗ, виявивши дітей із розладами аутистичного спектра, важливо надати їм та їхнім сім’ям:
- інформацію;
- послуги;
- направлення до спеціалістів;
- практичну підтримку, зважаючи на індивідуальні потреби.
Це все було б неможливо, якби лікарі на різних континентах не виявили захворювання та не звернули увагу спільноти на його ознаки. Всесвітній день розповсюдження знань про аутизм – 2 квітня.